Словник Української Мови
Буква
1. Офіційна особа, яка представляє інтереси своєї держави в зовнішніх справах, бере участь у міжнародних переговорах, здійснює дипломатичні зв’язки.
2. Розмовна назва невеликого прямокутного чемодана для документів та паперів, який зазвичай має жорсткі стінки та дві ручки.
3. Переносно: Людина, яка вміє поводитися обережно, тактовно, вдаючись до хитромудрих прийомів для досягнення своєї мети.
Приклад 1:
Це також дипломат і поет, посол Венеції до козаків Альберто Віміна да Ченеда (насправді Мікеле Б’янкі), що розкуштувавшися в місцевих медах і настоянках, не побажав їхати назад та й так і лишився при Низовому Військові під іменем писаря Михаська П’янки, скінчивши білою гарячкою в Буджацьких степах. Це також син блудного цигана і 215 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ капуанської пралі П’єтро Моґільяні, що перейшовши у грецьку віру, вибився в митрополити, а потім заснував у Києві акаде мію, де навчали, за італійським зразком, семи вільних наук; до решти своїх днів цей поважний ієрарх не міг позбутися м’якого романського акценту у вимові, через що так і кликано його «волохом» або «молдаванином».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
1915 p.) — партійний і державний діяч УРСР, дипломат. В 1956—1959 pp.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”