дип-хаус

1. Музичний жанр електронної танцювальної музики, що виник на початку 2000-х років як похідна від хаусу, для якого характерні повільніший темп (110—125 BPM), мінімалістична структура, глибокий бас, меланхолійні синтезаторні партії, часто використання семплів з соул- та фанк-музики, а також емоційних вокалів.

2. Стильовий напрям у клубній музиці та сучасній музичній культурі, що характеризується глибоким, атмосферним, часто навіяним детройт-техно та класичним чиказьким хаусом, звучанням з акцентом на басову лінію та емоційну складову.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (True) |