Древослів

Словник Української Мови

диня

[dɪnjɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Баштанна рослина родини гарбузових з повзучим стеблом, великими листками та жовтими квітками, що дає великі солодкі плоди.

  2. (Ботаніка) –

    Великий округлий або овальний солодкий плід цієї рослини з товстою шкіркою, соковитою м’якоттю та численними насінинами усередині.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. диня, р. дині, д. дині, з. диню, о. динею, м. дині, к. дине

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘диня’ походить з праслов’янської мови, де воно було утворене від основи, пов’язаної зі словом ‘дути’ (надувати, набухати). Це пояснюється тим, що плід дині має властивість набухати, наливатися соком. Споріднені слова є в багатьох слов’янських мовах: російське ‘дыня’, польське ‘dynia’, чеське ‘dýně’ тощо. Таким чином, назва цього солодкого плоду відображає його характерну особливість — здатність роздуватися, набухати під час достигання.
Споріднені слова:кавун, гарбуз, овоч

Більше записів