динда

[dɪndɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Техніка) –

    (діал.) Великий дзвін, дзвін з низьким, гулким звуком.

  2. (Лінгвістика) –

    (перен., розм.) Про повільну, незграбну або високу та огрядну людину.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. динда, р. динди, д. динді, з. динду, о. диндою, м. динді, к. динда

Більше записів