1. (діал.) Великий дзвін, дзвін з низьким, гулким звуком.
2. (перен., розм.) Про повільну, незграбну або високу та огрядну людину.
динда
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Великий дзвін, дзвін з низьким, гулким звуком.
2. (перен., розм.) Про повільну, незграбну або високу та огрядну людину.
Відсутні