диминець

[dɪmɪnɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Техніка) –

    (заст.) Високий, переважно кам’яний, стовп для відведення диму від промислових підприємств, заводів, фабрик; димар, димохід, димова труба.

  2. (Архітектура) –

    (перен., рідк.) Дуже висока, струнка будівля або споруда, що нагадує за формою димар.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. диминець, р. диминця, д. диминцеві, з. диминця, о. диминцем, м. диминцеві, к. диминцю

Більше записів