дима

[dɪmɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    (історичне) Одиниця оподаткування на Русі та в Україні в XIV–XVIII століттях, що відповідала одному господарству (двору, хатинні) або певній кількості населення.

  2. (Історія) –

    (застаріле) Дим, димок; також можливе позначення димарів або димної труби.

  3. (Історія) –

    (у лісівництві) Стара назва міри площі лісу, що приблизно дорівнювала 0,5–1 десятини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дим, р. дима, д. димові, з. дима, о. димом, м. димі, к. диме

Більше записів