дилина

1. (діал.) Довга, висока, струнка людина; довганець, довгун.

2. (діал.) Довга, висока річ (наприклад, жердина, довга палиця).

3. (діал.) Довга, вузька смуга землі; довгень, довгун.

Приклади:

Приклад 1:
Хати були порядно обгороджені і харно удержувані; стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого і скобленого річними черепницями; тільки там, де одна дилина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном, і виглядали дуже гарно серед зелених верб і груш. При вході до кождого дворища стояли дві липи, між якими прив’язані були гарно плетені в усякі узори ворота.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”