дикуватий
[dɪkuʋɑtɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який має риси дикуна; некультивований, необроблений (про рослини).
-
Переносно: невихований, нечемний, грубуватий у поведінці; нелюдяний.
-
Переносно: який перебуває у стані запустіння, занедбаності; зарослий, неприбраний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дикуватий, р. дикуватого, д. дикуватому, з. дикуватого, о. дикуватим, м. дикуватім