Значення
- (Психологія) –
Властивість або стан того, що є дикуватим; відсутність витонченості, культурності, обробленості; грубість, неотесаність.
- (Психологія) –
Поведінка або вчинки, що характеризуються грубістю, неввічливістю, відсутністю вихованості.
- (Екологія) –
Застаріле: стан дикої природи; незайманість, неторканість природного середовища.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дикуватість, р. дикуватості, д. дикуватості, з. дикуватість, о. дикуватістю, м. дикуватості, к. дикуватосте