дикун

1. Представник народу, що перебуває на примітивному ступені розвитку, часто стосовно корінних жителів віддалених регіонів, які не знайомі з європейською цивілізацією (застарілий, часто вживається з негативним відтінком).

2. Людина, яка живе відокремлено від суспільства, у дикій місцевості, або веде примітивний, некультурний спосіб життя.

3. Переносно: про неввічливу, невиховану, грубу людину.

Приклади:

Приклад 1:
А може, я свої брудні нігті почуваю навіть гостріше, ніж так званий дикун — цілу брудну руку?Він поволі випив склянку й замріявся.— От чому я завжди казав, що повчати людей — дрібне шахрайство. Нічого нема ганебнішого, як збуджувати ілюзії.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”