дикуха

[dɪkuxɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Рослинна спільнота, де переважають дикорослі рослини, зарості диких чагарників або дерев.

  2. (Ботаніка) –

    Місцевість, поросла дикорослими чагарниками, лісом або важкопрохідною рослинністю; хаща, нетря.

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно: про щось надмірне, нестримане, що виходить за межі звичайного (наприклад, про буйну фантазію, розгульність).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дикуха, р. дикухи, д. дикусі, з. дикуху, о. дикухою, м. дикусі, к. дикухо

Більше записів