дифузність

1. (у фізиці, хімії) Властивість речовини поширюватися, розсіюватися в іншому середовищі внаслідок теплового руху молекул; здатність до дифузії.

2. (у техніці) Властивість матеріалів або явищ, пов’язана з розсіюванням, проникненням або розподілом чогось (наприклад, світла, газу) в об’ємі.

3. (переносно, у гуманітарних та соціальних науках) Розмитість, нечіткість, відсутність чітких меж або структури (наприклад, дифузність понять, дифузність соціальної ролі).

Приклади вживання

Приклад 1:
Мене сьогоднішню і «всезнаючу» вражає глибина маминого нерозуміння того, що коїлося навкруги, та «дифузність свідомости», те сприймання т. зв. «труднощів» як поодиноких випадкових або як наслідку «диверсій», «ворожого оточення» тощо.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |