дифузія

1. Фізичне явище самовільного проникнення молекул або атомів однієї речовини в іншу при їхньому безпосередньому контакті, що призводить до вирівнювання їх концентрацій у всьому об’ємі; розповсюдження частинок речовини в іншому середовищі внаслідок їх теплового руху.

2. У переносному значенні — повільне, поступове взаємне проникнення, змішування, поширення чого-небудь (наприклад, культурних явищ, знань, ідей).

Приклади вживання

Приклад 1:
Безпосереднім дослідним підтвер- дженням справедливості м олекулярно- кінетичної теорії є дифузія, броунівський рух. Молекулярно-кінетична теорія має на меті пояснити властивості тіл, що без- посередньо спостерігаються на досліді (тиск, температуру тощо), як сумарний ефект дії молекул.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Бо карнавал не чекає, бо обіцяна радість життя чигає тут же за дверима, і як не перейнятися хвилюванням, віталістичною неврастенією, коли все, про що ти стільки мріяв, — ось воно тут, перед тобою; тож поспішай, лови, хапай, пильніш шукай — не помилися у виборі, вдихай, вдихай на повні груди столітній порох, вбирай, вбирай просякле історичним потом шмаття, весь цей культурний second-hand, вбивай, вбивай в собі архаїчні турботи про ідентичність, стиль, мораль, традицію — еклектика, mixborder, дифузія, fusion, артистична неперебірливість, cross-current, давно самі вже стали ідентичністю, і стилем, і мораллю: етично те, що еклектично. «Жінки зникали за завісою, залишали там свої сукні і з’являлися в нових.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

Частина мови: іменник (однина) |