Значення
- (Фізика) –
Фізичне явище відхилення хвиль (світлових, звукових, радіохвиль тощо) від прямолінійного поширення при їхньому проходженні повз краї перешкод або крізь вузькі отвори, що призводить до огинання хвилями перешкод та інтерференції.
- (Геологія) –
У геології — розсіювання та інтерференція рентгенівських променів, електронів або нейтронів на кристалічних ґратках мінералів, що використовується для дослідження їхньої атомної структури (наприклад, рентгенівська дифракція).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дифракція, р. дифракції, д. дифракції, з. дифракцію, о. дифракцією, м. дифракції, к. дифракціє