Значення
- (Економіка) –
Невиконання боржником (країною, компанією, організацією) своїх зобов’язань, зокрема платежів за позиками або борговими цінними паперами, що призводить до оголошення його неплатоспроможним.
- (Юриспруденція) –
Стан, що виникає внаслідок такого невиконання фінансових зобов’язань; технічний дефолт.
- (Юриспруденція) –
У розмовній мові — відмова від виконання будь-яких зобов’язань або порушення домовленостей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дифолт, р. дифолту, д. дифолтові, з. дифолт, о. дифолтом, м. дифолті, к. дифолте