дифолт

[dɪfolt] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Економіка) –

    Невиконання боржником (країною, компанією, організацією) своїх зобов’язань, зокрема платежів за позиками або борговими цінними паперами, що призводить до оголошення його неплатоспроможним.

  2. (Юриспруденція) –

    Стан, що виникає внаслідок такого невиконання фінансових зобов’язань; технічний дефолт.

  3. (Юриспруденція) –

    У розмовній мові — відмова від виконання будь-яких зобов’язань або порушення домовленостей.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дифолт, р. дифолту, д. дифолтові, з. дифолт, о. дифолтом, м. дифолті, к. дифолте

Більше записів