дядюшка

1. Зменшливо-пестлива форма до слова «дядько» — звертання або назва старшого чоловіка, який є родичем (брат батька чи матері, чоловік тітки).

2. Доброзичливе, трохи фамильярне звертання до знайомого або незнайомого чоловіка літнього або середнього віку.

3. Уживається як складова частина прізвиська або прозивної назви (наприклад, дядюшка Сем, дядюшка Стьопа).

Приклади:

Приклад 1:
Та відтіля, відкіля і ви… Та што тут, негде дєтись: я Осип, дядюшка твой. Алексий (узнав).
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”

Приклад 2:
Коли з старшим себе зострiлась, зараз низенько вклонилась та й каже: “Здрастуйте, дядюшка!” або: “Здоровi, тiтусю!”
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
От як сiв, як сiв… i правду вам, дядюшка, скажу, що нiч i день вчивсь, i бог менi дарованiє послав; i те таки правду сказать, що нашого братчика куди не пiткни, хоч у науку, хоч у яке ремесло, то з нього путь буде; непропащi за нього грошi. Ото я вiд спасiвки та до рiздва вивчивсь читати i церковне, i гражданське, писати потроху вмiю, цихвiру знаю i на щотах хоч тисяч десять пудiв уроздрiб на хвунти, не помиляючись, положу; хурщикiв розщитаю i хазяйського добра гляджу як ока, щоб i копiйка нiгде даром не дiвалась.
— Самчук Улас, “Марія”