дядинка

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “дядько”, що вживається для позначення молодшого брата батька або матері, або взагалі молодого чоловіка, близького до родини.

2. Розмовне звертання до знайомого чоловіка, часто старшого за віком, що виражає приязнь або повагу (аналогічно до “дядько”).

3. Власна назва географічних об’єктів (наприклад, невеликих річок, урочищ), що походить від прізвиська або імені власника землі (Дядинка).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |