1. Належний дядькові, властивий йому; стосовний до дядька.
2. Стосований до села Дядьків (Дядьківка) або його мешканців.
дядьківський
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він міг носити однаково: старий ширококрилий капелюх, сільський, дядьківський бриль, англійський, найкращої марки циліндер, найдорожчі, наймодернішого фасону черевики, куплені під час закордонної подорожі денебудь в Парижі, Стокгольмі або Царгороді, абож звичайні змазані чоботи, що він їх купив десь на ярмарку в Златополі або Конотопі. Усе залежало виключно від нагоди.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: прикментик () |