дячок

[djɑt͡ʃok] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Релігія) –

    Церковний службовець у православній та греко-католицькій церкві, який допомагає священнику під час богослужіння, часто читає та співає на клиросі; псаломщик.

  2. (Релігія) –

    У народній традиції — особа, яка виконувала різні обов’язки при церкві (дзиґар, школяр, світличник тощо), часто асоціюється з невеликим зростом або комічним персонажем фольклору.

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно — про людину, яка сліпо та ретельно виконує чиїсь доручення або вкази, часто з відтінком несхвалення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дячок, р. дячка, д. дячкові, з. дячка, о. дячком, м. дячкові, к. дячку

Більше записів