двозубець

[dʋozubɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    Символ у вигляді двох паралельних або схрещених горизонтальних рисочок, нанесених на вертикальну лінію, що використовувався як родовий знак (тамга) князівської династії Рюриковичів, зокрема Володимира Великого, та є одним з найвідоміших давньоруських геральдичних знаків.

  2. (Лінгвістика) –

    Рідкісне позначення знака оклику («!»), що вживалося в українській палеографії та текстології для опису старовинних рукописів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. двозубець, р. двозубця, д. двозубцеві, з. двозубець, о. двозубцем, м. двозубцеві, к. двозубцю

Більше записів