двозубець

1. Символ у вигляді двох паралельних або схрещених горизонтальних рисочок, нанесених на вертикальну лінію, що використовувався як родовий знак (тамга) князівської династії Рюриковичів, зокрема Володимира Великого, та є одним з найвідоміших давньоруських геральдичних знаків.

2. Рідкісне позначення знака оклику («!»), що вживалося в українській палеографії та текстології для опису старовинних рукописів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |