1. Розмовна назва оцінки “2” (два бали) у п’ятибальній системі оцінювання знань у навчальних закладах, що означає незадовільний рівень.
2. У карткових іграх — карта, що має два знаки (очки) однієї з мастей; двійка.
двойко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Обо є були сироти, побралися й жили собі двойко. Він був чоловік поважний і ходив усе понуро, а серцем був палкий нав іки.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”
Частина мови: t.d. () |