Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що складається з двох протилежних, часто суперечливих початків, аспектів або проявів; подвійність, що містить у собі внутрішню протилежність.
- (Філософія) –
(У філософії та логіці) Принцип або концепція, згідно з якою певна система, явище чи теорія ґрунтується на двох основних, нероздільних, але протилежних за суттю елементах, категоріях або початках (наприклад, добро і зло, матерія і свідомість).
- (Математика) –
(У математиці, фізиці) Властивість об’єктів, структур або теорій, де між двома класами понять існує симетричний взаємозв’язок, при якому кожному об’єкту чи твердженню з одного класу відповідає певний об’єкт чи твердження з іншого класу (наприклад, двоїстість у геометрії, принцип двоїстості в лінійному програмуванні).
Правопис та відмінювання
н. двоїстість, р. двоїстості, д. двоїстості, з. двоїстість, о. двоїстістю, м. двоїстості, к. двоїстосте