двоїння

Значення

1. (Лінгвістика) –

   (граматика) Категорія числа в українській та деяких інших слов’янських мовах, що позначає два або пару предметів, істоти; форма іменника, числівника, займенника або дієслова, що вказує на цю кількість (наприклад: «два брати», «обидва очі», «відомі обоє»).

2. (Лінгвістика) –

   (лінгвістика) Історична граматична категорія, що існувала в праслов’янській мові для позначення двох або пари предметів (на відміну від однини та множини).

3. (Медицина) –

   (переносне) Подвоєння, роздвоєння чогось; стан, коли щось сприймається або існує у двох виглядах, подвійне відчуття (наприклад: двоїння в очах, двоїння образу).

Правопис та відмінювання