1. Філософсько-релігійний термін, що означає єдність двох протилежних початків (наприклад, доброго й злого, світлого й темного, матеріального й духовного) в єдиному цілому; дуалістична єдність.
2. У культурології та мистецтві — принцип або властивість, що поєднує дві, часто протилежні, сутності, якості або ідеї в одному явищі, творі чи образі, створюючи внутрішню цілісність через діалектику протилежностей.