1. Який має дві душі, подвійну сутність; що поєднує в собі протилежні властивості, якості або прагнення.
2. Нещирий, лицемірний, такий, що говорить одне, а думає й робить інше; вдаваний.
двоєдушний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Муж двоєдушний є спокусником, дух допитливий, кульгавий на обидві ноги, ні теплий, ні холодний. Муж нейтральний є ворогом справи, а Біблія – це позов Бога зі смертними.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик (True) |