Значення
- (Фізика) –
Оптична властивість лінзи або іншого прозорого тіла, яка полягає в тому, що обидві її поверхні є увігнутими, завдяки чому промені світла, що проходять крізь неї, розходяться.
- (Медицина) –
Медичний термін, що описує аномальну форму еритроцита (червоного кров’яного тільця), коли він має увігнутість з обох боків, що є ознакою деяких захворювань (наприклад, залізодефіцитної анемії).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двояковгнутість, р. двояковгнутості, д. двояковгнутості, з. двояковгнутість, о. двояковгнутістю, м. двояковгнутості, к. двояковгнутосте