двовимірність

Властивість або стан об’єкта, що має два виміри (зазвичай довжину та ширину), який існує або розглядається на площині, без урахування глибини або висоти.

У математиці, геометрії та фізиці — характеристика простору, фігури або системи, що описується двома незалежними координатами або параметрами.

У переносному значенні — обмеженість, поверхневість, недостатня глибина або розкриття (про художній образ, характеристику персонажа, аналіз явища тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |