1. Властивість або стан, коли щось має дві вершини, два піки або два максимуми; подвійна вершина.
2. У статистиці та графічному представленні даних — характеристика розподілу або кривої, що має два локальних максимуми (дві вершини), що свідчить про наявність двох різних груп або режимів у досліджуваній сукупності.
3. У географії, геоморфології — будова гори, хребта або іншої форми рельєфу, що має два виражені піки або вершини.
4. У переносному значенні — подвійний пік, дві найвищі точки розвитку явища, процесу або періоду в часі.