двотемність

1. Властивість або якість того, що складається з двох тем, двох основних сюжетних ліній або двох ключових мотивів (у художньому творі, музичній композиції тощо).

2. У літературознавстві та мистецтвознавстві — композиційний принцип, за яким твір ґрунтується на двох основних, часто контрастних, темах, що розвиваються паралельно або переплітаються.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |