1. Властивість або стан, коли об’єкт, система чи організація складається з двох окремих, часто функціонально різних, секцій (відділів, частин, блоків).
2. У техніці, архітектурі, виробництві: конструктивна особливість виробу, споруди чи механізму, що має дві чітко виражені та з’єднані між собою секції.