дворянство

1. Привілейований стан у феодальному суспільстві, що формувався переважно з великих землевласників і осіб, які несли військову або державну службу; сукупність осіб, які належали до цього стану.

2. Зібрання, спільнота дворян певної території, країни або історичного періоду (наприклад, російське дворянство, українське козацьке дворянство).

3. Перен. Шляхетність, благородство вчинків, поведінки або думок (заст., книжн.).

Приклади вживання

Приклад 1:
Сковорода відповів: “Дворянство відрізняється одягом від народної черні й монахів. То чому ж йому не й відмінних п онять про те, що треба йому знати в житті?
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |