дворянчик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “дворянин”, що вказує на молодого, недосвідченого або незнатного дворянина, часто з відтінком зневаги або іронії.

2. Власна назва (прізвисько) українського козацького ватажка Івана Богуна, який був шляхетського (дворянського) походження.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |