Древослів

Словник Української Мови

дворянчик

[dʋorjɑnt͡ʃɪk] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    Зменшувально-пестлива форма від слова “дворянин”, що вказує на молодого, недосвідченого або незнатного дворянина, часто з відтінком зневаги або іронії.

  2. (Історія) –

    Власна назва (прізвисько) українського козацького ватажка Івана Богуна, який був шляхетського (дворянського) походження.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дворянчик, р. дворянчика, д. дворянчикові, з. дворянчика, о. дворянчиком, м. дворянчикові, к. дворянчику

Більше записів