дворушничати

1. (заст.) Бути дворушником, тобто особою, яка зраджує своїх співвітчизників або справу, працюючи на ворожу сторону, переважно в політичному або ідеологічному контексті; діяти як зрадник, колаборант.

2. (перен., розм.) Поводитися двояко, лицемірно; говорити або робити одне, а думати й мати на увазі інше; обманювати, пристосовуватися до обставин з корисливих міркувань.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |