дворовик

1. Власна назва багатоквартирного житлового будинку, збудованого за типовим проєктом у 1950–1980-х роках, який має великий внутрішній подвір’я-курдонер, відокремлений від вулиці аркою або проїздом; типова п’ятиповерхівка з таким плануванням.

2. Рідкісне позначення людини, яка живе в такому будинку або в конкретному подвір’ї.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |