двопозиційність

1. Властивість або стан, коли щось може займати або функціонувати в двох різних положеннях, станах або режимах.

2. У техніці, механіці: характеристика пристрою, механізму або системи, що має лише два фіксовані або чітко визначені положення (наприклад, увімкнено/вимкнено, відкрито/закрито).

3. У політиці, соціології: стратегічна або ідеологічна позиція суб’єкта (особи, організації, держави), що одночасно або послідовно орієнтується на дві різні, часто протилежні, сили, центри впливу або системи цінностей.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |