Значення
- (Література) –
Наявність двох різних, часто контрастних або взаємодоповнюючих планів, аспектів, рівнів у творі мистецтва, літературі, мовленні тощо, що дозволяє тлумачити його по-різному.
- (Філософія) –
Властивість чого-небудь, що розвивається або існує у двох основних напрямках, має дві складові частини або два аспекти розгляду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двоплановість, р. двоплановості, д. двоплановості, з. двоплановість, о. двоплановістю, м. двоплановості, к. двоплановосте