двоопуклий
[dʋoopuklɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(про лінзу, скло тощо) Такий, що має дві опуклі поверхні, вигнуті назовні.
-
(про геометричну фігуру) Такий, що є опуклим і чия додаткова фігура (доповнення до опуклої оболонки) також є опуклою; у математиці — термін для опису, наприклад, певних множин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двоопуклий, р. двоопуклого, д. двоопуклому, з. двоопуклого, о. двоопуклим, м. двоопуклім