дволиций
[dʋolɪt͡sɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який має два обличчя, дві особистості або два протилежних способи поведінки; лицемірний, нещирий.
-
(У міфології, релігії) Зображений або такий, що має два обличчя (наприклад, про давньоримського бога Януса).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дволиций, р. дволицього, д. дволицьому, з. дволицього, о. дволицим, м. дволицім