Властивість або стан, що характеризується наявністю двох складових частин, елементів або компонентів, які утворюють єдине ціле.
У хімії та матеріалознавстві — характеристика речовини, суміші або системи, що складається з двох основних інгредієнтів або фаз.
У лінгвістиці — властивість мовної одиниці (наприклад, складної сполуки) або структури, що має дві визначальні частини.