Значення
- (Філософія) –
Властивість або якість того, що має дві основи, дві головні складові частини або два фундаментальні принципи.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: будова слова, що містить дві кореневі морфеми (основи), наприклад, у складних словах або деяких похідних.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двохосновність, р. двохосновності, д. двохосновності, з. двохосновність, о. двохосновністю, м. двохосновності, к. двохосновносте