Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість предиката (зокрема дієслова, прикметника, прислівника) мати два обов’язкові аргументи (смислові доповнення) для формування граматично правильного і логічно завершеного висловлювання.
- (Лінгвістика) –
У логіці та інформатиці — характеристика функції, операції або відношення, які вимагають для свого визначення або виконання двох аргументів (операндів, змінних).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двохаргументність, р. двохаргументності, д. двохаргументності, з. двохаргументність, о. двохаргументністю, м. двохаргументності, к. двохаргументносте