1. Який має дві горби, два опуклі піднесення на поверхні або на спині (про тварин, перев. про верблюда).
2. У назвах деяких географічних об’єктів, зокрема гір, пагорбів тощо.
двогорбий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На таке двогорбий не сподівався. Від огиди його печінка підкотилась під горло, і він плюнув жабеням так, що воно, розчепіривши лапки, залетіло мало не на той берег Дністра.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |