двоглавий

1. Який має дві голови (про живих істот, міфологічних чи фантастичних персонажів).

2. Який має два верхні виступаючих завершення, вершини (про гори, скелі, архітектурні споруди тощо).

3. У складі власної назви: такий, що зображений із двома головами (про орла як державний символ, зокрема в геральдиці).

Приклади вживання

Приклад 1:
9 І що птах двоглавий вчує, Що узувся він не в ті, І що кігті йому всує І Єгорій на щиті. Зникнуть злії агаряне, Вся потуга їх розтане, Як весною тане сніг, І над нашим краєм рідним Задзвенить кличем побідним Вернигорин дивний ріг.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: прикментик () |