1. Фізична властивість елементарної частинки або ядерного переходу, що полягає в можливості її розпаду, перетворення або взаємодії з випромінюванням двох фотонів одночасно.
2. У фізиці високих енергій — характеристика стану або події (наприклад, розпаду бозона Хіггса), при якій у кінцевому стані спостерігається пара фотонів, що народжуються одночасно і є основним каналом реєстрації.