двійчатий
[dʋijt͡ʃɑtɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який складається з двох однакових або подібних частин, що з’єднані між собою; подвійний.
-
У ботаніці: про тип плода (наприклад, у родині глухокропивових), що розпадається на два окремих однонасінних горішки.
-
У зоології: про тварин, що народжують за один раз двох дитинчат (про овець, корів тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двійчатий, р. двійчатого, д. двійчатому, з. двійчатого, о. двійчатим, м. двійчатім