Кількісний числівник, що означає число дванадцять осіб або предметів, об’єднаних у групу, пару, комплект; вживається з іменниками, що позначають істот або мають тільки множину, а також зі збірними іменниками.
дванадцятеро
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не забарилася наскочити й розсатаніла драгонія і кинулась на цих дванадцятеро шаленців; призначені смерті грюкнули враз із рушниць і підставили довгі списи; кількоро коней упало й загородило тісний прохід, а другі кинулись уплинь… але й тут перших зустрічав спис або куля… Недовго, проте, здолало дванадцять чоловіка такій силі противитись: ближчі напасники падали, але другі злазили з коней, бігцем добігали до обложених і навіжено кидались урукопаш. Стали козаки колом, спинами досередини, персами до ворогів, і давай працювати списами.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: t.d. () |