Словник Української Мови
Буква
Порядковий числівник, що позначає число, предмет або особу, розташовані після дев’ятнадцятого та перед двадцять першим у послідовності; що стосується числа двадцять.
Назва двадцятого дня місяця.
Частка, частина, розміром в одну двадцяту (1/20) від чогось цілого.
Приклад 1:
Кобзарю Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень – безліч.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Приклад 2:
Як Остапа, так i Андрiя — коли затягнеться вiйна — можуть забрати в солдати (першому йшов двадцятий, другому дев’ятнадцятий рiк) i, значить, можуть забрати всi її надiї. Вона виходила на вулицю, зупинялась i розпитувала знайомих та прислухалась до таємничих розмов, що шелестiли по закутках колись спокiйного мiстечка.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”