Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто вбиває людей, душить їх; душогубець, душитель.
2. Переносно: той, хто морально пригнічує, мучить когось; гнобитель.
3. Рослина з родини вовчкових, паразитична трав’яниста рослина, що не має хлорофілу і живиться соками інших рослин, зокрема конопель (лат. Orobanche).
Приклад 1:
Та вона тебе не пустить і на поріг, бо ти в її думці і в думці всіх людей душогуб! Останні його слова пролунали в кімнаті так, неначе проклін з грудей якогось лжепророка, що гине за свою єресь як за найбільшу правду на землі.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”