душком

1. (діал.) Зменшувально-пестлива форма від слова “душок” — легкий, ледь помітний запах, аромат, часто приємний.

2. (перен., розм.) Легка ознака, відтінок, слід чогось (часто негативного), натяк на щось.

Приклади:

Приклад 1:
Навіть і оте його «любіння», оте його прихилля до моїх братів — щось воно дуже для мене не певне… З душком, з ароматцем… — З яким? — А пам’ятаєте, мамо, Гейневі слова про графа фон Плятена: «Я б і не бажав, щоб він мене любив, а надто коли він стоїть позаду мене…» Знов же — з братів моїх дуже гарні хлопчики, нівроку… І в своїй записці до вас він признавався, що ходити йому до нас «негігієнічно».. — Ну, це вже ти плетеш чорзна-що!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Потому раптом зiв’яв, опустився на лаву i душком випив пиво. Андрiя взяло за живе.
— Самчук Улас, “Марія”