drevosliv.com

Словник Української

душа

Буква

1. У релігійних, філософських та міфологічних уявленнях — нематеріальна, безсмертна сутність людини (або іншої істоти), що вважається джерелом її життя, свідомості, почуттів, розуму та вольових якостей, часто протиставляється тілу.

2. Перен. Внутрішній, духовний світ людини, її свідомість, психіка, сукупність морально-етичних якостей; характер, натура.

3. Людина (в рахунку або при позначенні певної групи).

4. Перен. Уособлення, символ, найважливіша істота або явище, що є основним змістом, рушійною силою чогось.

5. Заст. Дихання (як ознака життя).

Приклади:

Приклад 1:
От небіжчик дід казали: треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така саміська, як і наша. Ну, а куди ж тоді відьомська пара подінеться?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
З любов’ю готувалося до видання листування Коцюбинського з Кобилянською («вона померла, дорога душа…»). Збірник мав назву «Коцюбинський і Західна Україна» (редактор П. Г. Тичина, упорядник X. М. Коцюбинський).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
1888 Надія Зівяла вже та квітка запашна, Її нема — сама суха стеблина… А як цвіла, лишаючи, вона, Аж кращою ставала вся долина!… Тепер лука порожня і сумна: Вона була її краса єдина… Надія-квіт умерла, одцвіла, її нема — вмирають поривання… Була вона — душа тоді жила, Жили у їй високі почування: Вона душі теплом святим була… Тепер там ніч, холодне нудьгування… 1895 Доки? Минає час, минають люди; Ми всi ждемо того, що буде, I кажем всi: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде, — А час не жде, а час не жде!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”

More posts